🇺🇦🇰🇷Дорогі українці, вітаю вас. Я кореєць. Лише вчора я вперше довідався, що уряд Лі Чже Мьона постачав пальне до Росії. Пишу, щоб пояснити, як ми в Кореї бачимо передісторію цієї справи. Гадаю, корейці дізналися про це навіть пізніше за вас. У наших новинах про це майже не говорили. Багато хто з нас почув уперше лише тоді, коли заговорили ви. Ось до якої міри корейські медіа опинилися під впливом Комуністичної партії Китаю. 6 жовтня 2026 року The Guardian, спираючись на портові записи та дані відстеження суден, повідомив, що в липні й серпні з Південної Кореї до Росії відвантажили понад 176 тисяч тонн пального, переважно дизельного. Сім танкерів здійснили чотирнадцять рейсів на російський Далекий Схід. Три з цих суден перебувають під санкціями Великої Британії та Європейського Союзу. Деякі перед виходом на Владивосток вказували як пункт призначення Японію або Сінгапур, а одне отримало вантаж через перевантаження з судна на судно біля корейського узбережжя. У серпні Росія морем імпортувала 368 тисяч тонн нафтопродуктів. Це найвищий місячний показник з початку повномасштабного вторгнення. З них 112 тисяч тонн, близько 31 відсотка, надійшло з Кореї. Того місяця Корея була другим постачальником Росії після Індії. Корейці справді про це не знали. Для Лі Чже Мьона, однак, тут немає нічого несподіваного. Чому? У 2019 році, коли він був губернатором провінції Кьонгі, його звинуватили в тому, що група Ссанбанвуль за його дорученням заплатила Північній Кореї 8 мільйонів доларів. За обвинувальним актом 5 мільйонів призначалися на проєкт «розумної ферми» в провінції Хванхе, а 3 мільйони — на організацію його запланованого візиту на Північ. У пов’язаній справі колишнього віцегубернатора Лі Хва Йона суд визнав незаконним переказом близько 3,94 мільйона доларів із цих восьми, зокрема 2 мільйони, виплачені Трудовій партії Кореї як витрати на візит. Вирок Лі Хва Йону, сім років і вісім місяців, уже набрав чинності. Суд над самим Лі Чже Мьоном досі триває в першій інстанції. Він не хотів іти до в’язниці, а президентство давало змогу відкласти цей суд. Тож у червні 2025 року він домовився з Комуністичною партією Китаю і став президентом через сфальсифіковані вибори. Ставши президентом, він почав віддавати те, що обіцяв Китаю, а саме всю Республіку Корею. Адже щоб партія могла перетнути Тихий океан і вторгнутися на материкову частину Сполучених Штатів, їй конче треба зайняти Корею, яка стоїть на цьому шляху. Він не є президентом, якого законно обрав корейський народ. Тому ми вимагаємо не імпічменту, а визнання його обрання недійсним. Він жодного разу не був президентом нашої країни. Прийшовши до влади, він скасував прокуратуру, яка існувала в Кореї 78 років, і замінив її новою Службою публічного обвинувачення. Назву змінено, і тієї прокуратури, яку знали корейці, більше немає. З жовтня по всій країні знімають вивіски, і навіть слово «прокуратура», вигравіюване на кришках люків, зішліфовують. Лише на те, щоб стерти цю назву, з наших податків уже виділено 6,5 мільярда вон. Це тільки вартість зняття логотипа й написів зі стін, вікон і вивісок 67 установ. Посвідчення, візитівки, комп’ютерні системи й покажчики в метро коштуватимуть іще більше. Усе це заради однієї людини. Тепер кореєць, який став жертвою будь-якого злочину, уже не може належно розраховувати на захист закону. Ті давні перекази коштів на Північ були не кінцем. Його уряд заклав на 2026 рік у Фонд міжкорейського співробітництва 1 трильйон 23 мільярди вон. Але за даними Ексімбанку Кореї, які оприлюднив депутат від партії «Сила народу» Кім Сан Хун, із січня по липень виконано лише 1,1 відсотка. До липня реально витрачено близько 11 мільярдів вон. Станом на жовтень невитраченими лишаються близько 990 мільярдів. Не можна не запитати, навіщо щороку закладають кошти, яких не використовують, і куди має піти решта. Як і завжди, призначення цих коштів очевидне. Вони призначені для диктаторського режиму Півночі, який просто поряд із нами працює на знищення Південної Кореї. Більшість корейських міністрів сьогодні перебуває під контролем людей Комуністичної партії Китаю. Офіційні заяви, які виходять від імені корейського уряду, — це голос самої цієї партії. Саме тому вони так різко засуджують Україну. Депутати Демократичної партії діють настільки повністю в її інтересах, що їх можна прийняти за китайців. Нинішній міністр об’єднання Чон Дон Йон, агент Комуністичної партії Китаю, відкрито насміхався з депутата, який сам утік із Півночі, коли той порушив питання примусового повернення втікачів. Саме він оголосив, що до лікарні повіту Кандон у Пхеньяні надішлють 166 видів медичного обладнання, загалом 1 431 одиницю. Це 6,75 мільйона доларів, близько 9,3 мільярда вон. Частина, зокрема машини швидкої допомоги й комп’ютерний томограф, підпадає під санкції ООН, і виняток уже отримано. Планується завезти це в порт Нампхо вже наступного місяця. Але чи лишиться це лише медичним обладнанням, чи буде перероблене на ракети, невідомо. Те саме і з Міністерством зайнятості та праці. Сімдесят відсотків корейської допомоги з безробіття отримують громадяни Китаю. Так само і з національним медичним страхуванням. Китайські отримувачі настільки виснажують його, що система в дефіциті, а нещодавно з’ясувалося, що люди, які вже виїхали до Китаю, довго й далі отримували корейські державні субсидії. Провінція Кьонгі, у столичному регіоні, нещодавно фактично збанкрутувала. Після того як Лі був її губернатором, ще два губернатори від Демократичної партії витрачали бюджет так вільно, що ніхто не може сказати, куди він подівся. Найімовірніше, до Північної Кореї або Китаю. Через це на решту 2026 року допомогу вагітним і новонародженим просто скасовано. Державну виплату в 500 тисяч вон на місяць за кожну новонароджену дитину прибрали, пославшись на фінансову скруту, а на немовлят Півночі, кажуть, виділяють 150 мільярдів вон. Але чи справді ці гроші підуть дітям, чи повернуться ракетами, які вбивають наших солдатів? Як і завжди, це буде друге. Дорогі українці, ми не знаємо, куди йдуть наші гроші. Із 7 липня 2026 року уряд Лі змінив Закон про інформаційно-комунікаційні мережі. Тепер кореєць, який критикує Лі та його уряд, справді може опинитися у в’язниці. Свобода слова в Кореї зникла. Молоді південнокорейські солдати один за одним гинуть за нез’ясованих обставин, і молодий патріотичний лідер теж помер за одну ніч. Північна Корея не пробирається нишком, а просто відкрито переходить кордон і по десять годин на день закладає міни. Наш уряд не робить нічого. 21 вересня 2026 року троє військових 25-ї дивізії були поранені однією з цих мін, коли розчищали пошуховий маршрут у західній демілітаризованій зоні. Хтось утратив руку, хтось — ногу. Це сталося приблизно за десять метрів на південь від військової демаркаційної лінії. Наші військові заявили, що це з дуже високою ймовірністю міна, закладена північнокорейською армією. Лі Чже Мьон не знайшов для Півночі жодного гідного слова. А компенсація цим молодим солдатам мізерна. Навіть якщо командира батальйону, який утратив стопу, визнають пораненим у бою, одноразова виплата становить близько 89,25 мільйона вон, а щомісячна надбавка — 90 тисяч вон. Чому? Бо корейські гроші Лі має відправляти до Північної Кореї та Китаю. Міністерство національної оборони теж перебуває під контролем агентів. Корейці лише нещодавно дізналися з новин, що наші солдати весь цей час несли варту проти Півночі без бойових патронів. Вони захищають кордон порожніми рушницями. Міністерство наказало молодим солдатам стояти на варті без набоїв, лише з кийком. Простими словами, їм сказали просто померти перед північнокорейською армією. І все ж є одна добра новина. 30 вересня 2026 року президент Трамп і міністр торгівлі США оголосили, що Корея інвестує понад 50 мільярдів доларів у проєкт Alaska LNG. Припускаю, що Лі не чекав цього оголошення. Вкласти ці гроші в Америку означало б для нього ризик від своїх господарів у Комуністичній партії Китаю. Тож корейський уряд поспішив заявити, що інвестиція на Алясці не підтверджена, що вона залежить від комерційної доцільності і що вона не перевищить погодженої межі в 200 мільярдів доларів загалом і 20 мільярдів на рік. Я щиро сподіваюся, що Корея виконає обіцяне Сполученим Штатам і не відкладатиме цього. Через цю інвестицію Лі буде важче вільно витрачати Фонд міжкорейського співробітництва, який він накопичив для Півночі, — ті приблизно 990 мільярдів вон, які досі не витрачені. Саме тому його уряд і далі нападає на Україну й влаштовує галас. Північ мала отримати гроші й не отримала їх, тож вона в люті. Коли ви бачите корейських політиків, які нападають на Україну, прошу читати це як награні сльози тих, хто боїться Китаю і Півночі, і як підлабузництво, щоб догодити Пекіну й Пхеньяну. Дорогі українці, корейці чинять опір режиму Лі всім, що мають. Якщо ви подивитеся відео наших протестів, світлини нинішньої Кореї та тексти, які я публікую, ви відчуєте, як важко ми працюємо заради зміни влади. Від немовлят до літніх людей, які ледве ходять, усі покоління виходять на вулиці і до світанку, і після того, як розвиднюється, з криком: «Геть режим Лі, геть Комуністична партія Китаю». Корейська молодь щодня поширює в соцмережах новини спротиву уряду і викладає рілси, шортси, новинні картки та історії в Instagram, у яких критикує уряд і Лі Чже Мьона. Є навіть ті, хто вчинив самоспалення, засуджуючи уряд, і патріоти, які померли у в’язниці під тиском цих людей. Є й молода людина, якій за критику уряду заморозили всі банківські рахунки. І все ж ми не зупинимося, доки не повернемо вільну демократичну Республіку Корею. Схоже, кінець Лі повільно, але невблаганно наближається. Від 3 грудня 2024 року, коли президент Юн Сок Йоль оголосив воєнний стан, ми щодня виходили на вулиці холодної зими, щоб чинити опір Демократичній партії. Є й старше покоління, яке вже десять років, від примусового імпічменту консервативної президентки Пак Кин Хє, щотижня виходить на вулиці й опирається Комуністичній партії Китаю та північнокорейським агентам. Корейський народ прокинувся. Рейтинг Лі зараз на самому дні. Чоловіки й жінки, молоді й старі, хочуть бачити його падіння. Лі Чже Мьон нервує. Він благає Північну Корею, Китай і Росію врятувати його. Але його кінець уже передбачений. Доказ — те, що ви читаєте цей лист. Досі цензура не давала цій правді вийти у світ, але тепер вона виходить назовні. Дорогі українці, якщо вам здається, що Корея відвернулася від вас, згадайте, будь ласка, як ставився до вас справжній президент нашої країни, президент Юн Сок Йоль. Він обіцяв Україні велику допомогу і справді виконав чималу її частину. Але він не зміг виконати всього, бо Демократична партія, агенти Комуністичної партії Китаю, через фальсифіковані вибори за участі Китаю захопила більшість місць у парламенті й у 2025 році обнулила бюджет його уряду. Витрати на діяльність президента, підтримку молоді, допомогу новонародженим і літнім, інвестиції в промисловість — усе це звели до нуля. Навіть кошти на закордонні дипломатичні поїздки президента скоротили до нуля. Усю допомогу, яку ми хотіли передати вам, Демократична партія теж обнулила. Через цю бюджетну катастрофу, через виборчу комісію, захоплену Комуністичною партією Китаю, і через незліченні злочини Демократичної партії руйнувалася безпека Республіки Корея. Тому 3 грудня 2024 року президент Юн Сок Йоль оголосив воєнний стан. Але Демократична партія начепила на нього і на першу леді Кім Гон Хі ярлик «заколоту», нібито загрози країні, і кинула їх до в’язниці. Зараз обоє страждають і не можуть вийти з камери, меншої за 3,3 квадратного метра. Якби наш справжній президент і далі був на своєму законному місці, нічого цього не сталося б. Насамкінець додаю світлини, які показують, яке серце мали до України президент Юн Сок Йоль і перша леді Кім Гон Хі. Щиро сподіваюся, що Республіка Корея поверне собі справжнього президента й відновить нашу країну, щоб наш зв’язок із вами став іще міцнішим. Навіть у ці важкі часи молюся за безпеку вас, ваших родин і вашої країни. 3 Івана 1:2. «Любий, молюся, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровий, як добре ведеться душі твоїй». Молитимуся, щоб Бог завжди беріг вас. 📸 Фотоматеріали: 15 липня 2023 року президент Юн Сок Йоль разом із першою леді Кім Гон Хі несподівано відвідав Україну і провів переговори з Президентом Володимиром Зеленським. Він став першим президентом Республіки Корея, який приїхав до країни, що перебуває у стані війни. Сторони домовилися спільно просувати «Ініціативу миру та солідарності для України», яка охоплює безпеку, гуманітарну допомогу та відбудову. Президент Юн також відвідав Бучу та Ірпінь поблизу Києва, де через війну загинули й постраждали цивільні, а житлові квартали зазнали руйнувань. Він заявив, що Корея надасть близько 150 мільйонів доларів, приблизно 191 мільярд вон, на гуманітарну допомогу та відбудову, а також невійськове майно, зокрема обладнання для розмінування. Того самого дня президент Юн Сок Йоль привітався з дітьми в Національній дитячій лікарні «Охматдит» у Києві. Він втішав дітей і родини, поранених російськими обстрілами. Того самого дня перша леді Кім Гон Хі зустрічає українську дитину в Центрі захисту прав дитини в Києві і тепло обіймає її. На руці Кім Гон Хі наліпка, яку приклеїла українська дитина. Вона відвідала центр разом із першою леді України Оленою Зеленською. Перша леді Кім Гон Хі пообіцяла відкрити в Кореї виставку малюнків українських дітей і дотримала слова, відкривши виставку, яку сама спланувала. Виставка «Діти, які малюють надію» проходила в Чхунчугвані на території Чхонваде з 1 травня до 3 червня 2024 року. Кім Гон Хі відвідала її 21 травня. У вітальному слові вона сказала, що невинні українські діти щодня живуть у страху і що на їхніх майданчиках і в школах раптом стаються вибухи, і пообіцяла підтримку українським дітям, зокрема психологічну й душевну допомогу.