生きててくれて良かった
12 годин його били, катували струмом по пальцях і статевих органах, та морили голодом.
За 25 місяців полону він схуд на 36 кілограмів. А рідним сказали, що йому викололи очі…
Він важив 96 кілограмів. Повернувся - 60. І це не найстрашніше, що з ним зробили.
Його звати Дмитро Мосейчук. Український розвідник із Прикарпаття.
У лютому 2022-го добровільно пішов захищати Україну разом із братом, кумом і другом.
Служив у 63-й механізованій бригаді, керував дронами, брав участь у звільненні Херсонщини.
7 грудня 2022 року їхній човен на Дніпрі потрапив під ворожий вогонь. Куля розтрощила Дмитрові перенісся, інша влучила в ногу.
Поранений, закривавлений, він повз болотистим берегом майже кілометр. До своїх залишалося 200 метрів, коли його захопили російські розвідники.
Далі було російське СІЗО №2 у Камишині. І "прийомка" - 12 годин побиттів і принижень.
Його били кийками, застосовували електрошокери так, що димів одяг. І все це з людиною, яка ще пересувалася на милицях після важкого поранення.
На допитах дроти прикладали до пальців рук і статевих органів.
Він приховував найнебезпечнішу правду - що був розвідником і оператором безпілотників. Бо розумів: якщо дізнаються, катування стануть ще страшнішими.
Побиття не припинялися навіть дорогою до лікаря. Виводили з камери - били. Вели коридором - били. Після перев'язки, дорогою назад, усе повторювалося.
У камерах стояв страшний холод - наглядачі навмисно відчиняли вікна.
По тілах повзали воші, але навіть спроба їх розчавити могла закінчитися побиттям.
Голод. Тричі на день - по 150-200 мілілітрів рідкої їжі та трохи хліба.
Одного разу російська медсестра, намагаючись зробити йому укол, сказала, що він повинен більше їсти, бо вже немає куди колоти. А що він міг відповісти? Він би їв. Якби йому давали.
Дмитро бачив полонених, які перетворилися на шкіру та кістки. Бачив "азовців", у яких після побиттів гноїлися ноги так, що було видно сухожилля.
І розумів, що будь-якої миті може опинитися в такому самому стані.
Був період, коли він настільки ослаб, що ледве міг залізти на верхнє ліжко. І сам почав боятися, що живим звідти вже не вийде.
Але тримався. Заради дружини. Заради батьків. Заради тих, хто чекав його вдома.
А вдома тим часом рідні пережили ще один страшний удар. До них дійшла інформація, нібито Дмитрові в полоні викололи очі. Це виявилося неправдою.
Але уявіть, що відчуває родина, яка не може ні побачити близьку людину, ні дізнатися, що з нею насправді відбувається.
Так минали місяці. Один за одним. Із побиттями, голодом, страхом і невідомістю.
А потім настав день, у який Дмитро спочатку навіть не повірив.
15 січня 2025 року його звільнили з полону.
Дмитро вижив. І вдома його дочекалися. Тепер він знову серед своїх - після 25 місяців, які не повинен був пережити жоден.
92
キチガイが出馬するとまともな候補者が輝くのでどんどん出ろ、無駄金使って恥を掻けばいいさ。市長選みたいにバカな支援者が、他候補の足を引っ張ったつもりでいい気なりますように。
【速報】神奈川県知事選に内海聡が出馬表明。うつみんを「医師の新人」としか表現できないのが今のマスコミなのよな。反ワクチンなど医療デマを撒き散らし、波動機器やニセ科学商品を推奨し、「障害児出産は親の責任」とまで発したトンデモ野郎です。ちゃんと報じてくださいよ
news.jp/i/149639211763387676…
1
23
多分都合の悪いコメントは消してますね。同じようなスピと反ワクのコメントだけ残ってる。
マジで胸糞悪い。
何考えているんだ?
fellows.tokyo/blog/detail/15…





























































