Svitlana Svitlana retweeted
A horrific Russian strike on the railway station in Dnipro. The Russians launched a drone attack on a platform where an ordinary commuter train and a scheduled passenger train were standing. Unfortunately, 13 people have been confirmed killed as of now. My condolences to their families and loved ones. Ten more people were injured. All necessary emergency services are working at the scene.
Just how many terrorist strikes has Russia carried out against our people since sanctions were lifted on certain Russian oligarchs and the Russian energy sector, rather than de-escalating? This is precisely why Ukraine has always said that just and decisive action by America and Europe is needed in response to Russian escalation – sanctions against Moscow and its war machine must not be eased for as long as this Russian war continues. It is time for new, stronger sanctions steps by the EU, the United States, and the G7. I thank everyone who is ready to help in this way.
Svitlana Svitlana retweeted
Він прикидався мертвим серед трупів у лікарні Маріуполя. А потім почув, як росіянин з ампутованою ногою каже: "Це все німці наробили".
Ігор із позивним "Заєць" - морпіх 38-ї бригади. Він пройшов оборону Маріуполя, важке поранення, полон і катування.
Усе почалося з Павлополя, де росіяни пішли великими силами - танки, "Гради", артилерія.
П'ять днів його підрозділ тримав позиції, а потім відійшов до Маріуполя.
Далі був завод Ілліча, де Ігор отримав своє найважче поранення: уламок завдовжки вісім з половиною сантиметрів застряг у тілі під серцем, рука й спина були посічені.
Його вивезли до другої обласної лікарні, де просто зупинили кровотечу й зашили рани - оперувати не було коли, навколо лежали люди з відірваними кінцівками.
А потім лікарню взяли штурмом. Росіяни заходили в палати й шукали морпіхів та "Азов".
Ігор лежав у своїй формі поряд із тілом загиблого чоловіка. Санітарка обливала його татуювання морської піхоти зеленкою й перебинтовувала, щоб ніхто не здогадався.
Його переховували з місця на місце, як мертвого, під обстрілами, без води й їжі.
П'ять днів голоду. Тіла в палатах уже ніхто не виносив.
І саме тоді, поряд, росіяни привели свого пораненого з ампутованою ногою.
Ігор чув, як вони його підбадьорюють, а він каже: "Це все німці наробили". Цю фразу в полоні він чув ще не раз.
Коли виходу не залишилося, Ігор узяв за руку жінку з турецької родини, яка прийшла забрати пораненого цивільного, і сказав:
"Я український морпіх. Допоможіть".
Вона побігла. Він думав, що йому кінець. Але жінка повернулася з сусідкою - і вони вивели його з лікарні під дулами автоматів, представивши своїм братом.
Під обстрілами, повз блокпости, з рукою, що вже почала гнити, він дістався до їхнього дому.
Ця родина переховувала його два тижні - у старій будівлі, у підвалі, у багажнику розбитої машини.
Потім був порт, звідти - "Азовсталь". Морем, на моторних човнах, під авіаударами.
А 18 травня - наказ скласти зброю. Полон. Іленівка, Горлівка, допити, катування, вибиті зуби, підписані навпомацки папери.
Він важив сто кілограмів, а вийшов із полону - сорок. Півроку.
Коли Ігоря обміняли, він пройшов реабілітацію і повернувся до строю. За законом міг списатися - не списався.
Каже: "Там досі мої побратими. Я не можу просто піти".
Зараз він головний сержант роти і воює далі. Бо вірить: поки хтось тримає стрій, у тих, хто в полоні, є шанс повернутися додому.
Svitlana Svitlana retweeted
A horrific Russian strike in the Kharkiv region. A “shahed” struck people directly – in a park near an ordinary café. Pure atrocity. Six people were killed, including children. A little girl was killed in a stroller – her name was Angelina, she was just over a year old, born in August 2025… Her mother’s name was Inna. She died in the hospital… Another girl who was killed was 11 years old. My condolences to their families and loved ones. Another 14 people were injured, including six more children.
I am grateful to everyone who supports Ukraine under these circumstances and helps us shoot down “shaheds,” shoot down missiles, and stop Russian assaults. These are horrific photos, but behind them are shattered lives and the truth about this war. Lives must be protected. Ukraine needs air defense. You can't think about making money with Russia as long as it continues its asinine war. We ask that sanctions on Russia stay in place as long as the killings continue. We ask America to be strong, and we ask it to apply the Lindsey Graham law. We ask Europe to continue its support. We ask that everything possible be done to bring peace and guarantee security. Ukraine wants peace. It is Russia that has insisted on continuing the killing all this time. The world has enough strength to stop the war. That strength must finally be used – against the murderers.
Svitlana Svitlana retweeted
Pictures of Ukrainian children killed by Russia since the start of the full-scale invasion in 2022.
Svitlana Svitlana retweeted
Він віддав війні трьох синів. Один уже в могилі. А тепер він питає те, що болить кожному з нас.
Цьому чоловікові 53. У нього дев'ятеро дітей. І він досі носить у собі одне питання, на яке досі немає відповіді.
Василь Васюта з Львівщини пішов добровольцем у ЗСУ ще десять років тому.
До Польщі йому - десять кілометрів. До фронту - тисяча триста. Але він обрав фронт.
Разом із ним воювали троє синів. Дмитро загинув під Миколаєвом у лютому 2022-го. Його тіло шукали майже місяць. Впізнали за татуюванням. Йому було лише 20.
Незадовго до смерті Дмитро двічі писав сестрі. Просив молитися. Просив поставити за нього свічку.
"Так важко було вставати зранку і дивитись у телефон. Хотілось побачити хоча б дві синенькі галочки - що повідомлення прочитано", - згадує сестра.
З трьох синів на фронт пішли всі троє. Дмитро загинув. Іван демобілізувався після поранення. А Мар'ян досі воює на Донбасі.
Коли його сину Мар'яну повідомили про смерть брата, він одразу набрав батька. Той відповів лише одне слово: "Зрозумів".
Після загибелі сина і власного поранення Василь не зупинився. Рука не зажила, три пальці не відчував, коліно боліло - а він знову рвався на передову.
"Якщо казати про реальну мужність, то це саме про батька. Коли загинув Дмитро, він не зламався. Через тиждень отримав поранення - і далі воював", - каже син.
Роками він писав своїм синам на фронт одне й те саме: "Сину, як ти? Постав бодай плюсик у Вайбері".
Коли його запитують, як це - бути батьком трьох воїнів, він відповідає коротко: "Тяжко. Дуже".
І одне питання, яке він не може викинути з голови:
"Чому в селах ловлять простеньких хлопців, а здорових бичків не чіпають? Взяли мого сусіда - він за три метри нічого не бачить. Що він там буде робити?!"
"Чому не посилають на фронт з прокуратури? Чому ті, хто в дев'яностих влаштувався на митниці, досі сидять там замість жінок?
Чому серед тих, хто місяцями в окопах, значно менше, ніж тих, хто там не був? Воно трошки болить мені, розумієте?"
Через поранення і підірване здоров'я Василь зараз не на передовій - він повернувся додому і працює лісником.
Але думками він досі там. Двадцять кілометрів лісом за день, щоб хоч якось заглушити те, що всередині.
У його рідному селі Черневе з восьмисот людей - дев'яносто служать. П'ятеро загиблих. Один зник безвісти.
А він ходить лісом. Згадує хлопців. І не знаходить відповідей.
Svitlana Svitlana retweeted
Ukraine. The photo the world turns a blind eye to.
A mother and her child.
Buried alive by a russian missile in their own home.
💔📸 Zaporizhzhia, Ukraine. October 10, 2026.
Svitlana Svitlana retweeted
Zaporizhzhia. The heartbreaking reality of life in Ukraine.
A husband and wife are pulled alive from the rubble of their home. Their daughter is dead.
Two parents survived. Their little girl didn’t.
We don’t hate russia and its enablers enough.
Svitlana Svitlana retweeted
We have seen historical photos of prisoners from Auschwitz and Dachau. These photos are from 2026. They show Ukrainian prisoners of war in russian camps.
Svitlana Svitlana retweeted
Вона лежала зґвалтована, зі зламаною шиєю із зашморгом на шиї, а поруч висів її 3-ний син.😭
Коли його зняли з мотузки він був синій і вже не дихав.
Але сталося диво. І те, що ця дитина сказала через рік, розірве вам серце.
20 червня 2022 р. Херсонщина, окуповане село. ⬇️
